Овдовівши, багатодітна мати відчула, що життя перетворилося на нескінченне коло турбот і самотності.

У спробі впоратися з емоціями і внести різноманітність у своє життя, вона влаштувалася працювати дружиною на годину.

Це було сміливе рішення — можливість трохи відволіктися від горя і відчути себе потрібною, нехай навіть на короткий час.

Однак, коли вона приїхала в котедж, серце її забилося швидше. Побачивши в холі своє траурне фото, виставлене на видне місце, вона завмерла в шоці. Обличчя на світлині відображало її скорботу і втрату, і це видовище привело її в сум’яття. Навколо лунали звуки свята: музика, сміх, але це все не мало значення.

Вона відчула, як пелена болю накриває її знову. Цей будинок, який мав стати місцем тимчасового перепочинку, раптом нагадав їй про втрату, про те, що вона все ще одна, і її спогади про чоловіка продовжують терзати її душу.

Але в цей момент, зібравшись з думками, вона зрозуміла: це шанс не тільки згадати про те, що було, а й почати новий розділ свого життя. Сльози висохли, і вона вирішила, що не дозволить горю визначати її подальший шлях.