Польща — внизу. І не в якомусь плебісциті за найкрасивішу столицю, а в питанні, яке звучить цілком серйозно: чи візьмуть українці до рук зброю, якби Росія напала на нашу країну?
25 травня 2026 року Рейтингова група опублікувала дослідження під назвою «Україна в європейській архітектурі безпеки».
Людям поставили три запитання: як вони сприймають позицію України в Європі, кого насправді захищає українська армія та чи підтримали б вони її участь в обороні інших країн, на які напала Росія.
Спочатку цікавий факт: аж 73% українців вважають, що їхні військові захищають не лише їхню країну, а й усю Європу. Лише 23% думають інакше. І ще одне: 40% респондентів вважають Україну провідною країною порівняно з рештою континенту.
Польща знаходиться на дні таблиці
А тепер найголовніше. Список країн, чию оборону підтримали б українці, виглядає так:
Литва – 63 відсотки, Латвія – 62 відсотки, Естонія – 61 відсоток, Молдова – 60 відсотків, Фінляндія – 59 відсотків, Польща – 58 відсотків.
Різниця, здається, косметична. Від Литви нас відділяють п’ять пунктів. Але диявол криється в деталях. Тому що в Польщі найбільша кількість людей, які категорично проти допомоги (37% кажуть «ні»), і найменша кількість тих, хто найбільше хоче її підтримати. Щось тут не так, чи не так?
Чим ближче ми до ЄС, тим більше ми готові допомогти
Дослідники помітили цікаву кореляцію. Чим міцніший зв’язок українця з Європейським Союзом, тим більше він підтримує захист своїх сусідів. Прихильники вступу до ЄС заявили, що 73 відсотки підтримують захист Естонії. Противники? Лише 37 відсотків.
А ті, хто говорить про «міцний емоційний зв’язок» з ЄС, підтримують військову допомогу на 85 відсотків. Тим часом 58 відсотків тих, хто має слабкі зв’язки з ЄС, виступили б проти неї. Зрозуміло, що політика та емоції тут йдуть рука об руку.
Опитування було проведено телефонним способом (CATI) з 15 по 17 квітня 2026 року серед 1000 дорослих. Похибка становила 3,1%. Було виключено окуповані території та райони без комунікацій.
Rating Group — не маленька компанія. Вона працює з 2008 року, а її звіти цитували BBC, Reuters, The Washington Post та Le Monde. Важко ігнорувати ці цифри, особливо враховуючи те, що вони демонструють те, що стає дедалі очевиднішим по обидва боки кордону: співчуття не є само собою зрозумілим.
