На перший погляд, цей чарівний хлопчик здається неймовірно знайомим. Ще в дитинстві оточуючі бачили в ньому не лише привабливу зовнішність, а й непростий, норовливий характер.

Йдеться про народного артиста Ігоря Костолевського, чия біографія сповнена несподіваних поворотів. Сьогодні актор зі жалем згадує про свої хуліганські витівки в юності, хоча зізнається, що ніколи не прагнув заподіяти комусь серйозне зло.

Ігор народився у Москві через кілька років після закінчення Великої Вітчизняної війни. Він виріс у забезпеченій інтелігентній сім’ї: батько обіймав високу посаду у структурі зовнішньої торгівлі, тож потреби в грошах майбутній актор не знав.

Близькі часто балували його, що, мабуть, і стало причиною його розпещеності. У шкільні роки він був тим ще шибеником: ображав однокласників, псував майно і зовсім не дбав про почуття оточуючих. Втім, іноді він все ж таки знаходив у собі сили вибачитися за свої провини.

Батьки Ігоря стали частими гостями у кабінеті директора, куди їх викликали для серйозних розмов про поведінку сина. Регулярні покарання не давали результату — навпаки, здавалося, що після кожного шмагання Ігор ставав лише некерованим. Ще в дошкільному віці він завдавав чимало клопоту близьким, наприклад, безжально псував особисті речі старшого брата. Одним із показових випадків стала історія, коли Ігор зіпсував складне креслення брата, намалювавши на ньому яскраву цифру, що призвело до грандіозного скандалу. У ті роки батькам здавалося, що з їхнього сина навряд чи виросте щось дорожнє.

Після закінчення школи Ігор почав працювати, але опіка батьків не припинялася. На їхню вимогу він вступив до технічного університету, проте протримався там менше року і був відрахований за поведінку, що викликає. Постійні конфлікти в сім’ї тривали доти, доки в житті майбутнього актора не з’явилося кохання. Його дівчина першою помітила дивовижну зовнішню схожість Ігоря з Сергієм Єсеніним і запропонувала йому спробувати себе в акторській професії.

Спочатку ідея здалася Костолевському безглуздою: у нього не було ні досвіду, ні віри в те, що його можуть прийняти до театрального вишу. Однак, зваживши всі за і проти, він вирішив спробувати щастя і почав готуватися до вступу. На подив самого Ігоря, він успішно пройшов прослуховування, хоча на вступних іспитах сильно переживав, побоюючись, що його минуле позначиться на педагогів.

У стінах театрального інституту Ігор, нарешті, взявся за розум. Один із викладачів, розглянувши у студенті величезний потенціал, почав займатися з ним індивідуально. Костолевський досі з великою подякою згадує своїх наставників, які терпляче допомагали йому розкрити талант. За роки навчання він змінився, став дисциплінованішим і отримав диплом з відзнакою. Почавши кар’єру з другорядних ролей, він незабаром став не просто затребуваним артистом, а й справжнім улюбленцем усієї країни.