Ліна обережно розсунула набивання і побачила кілька щільних пакунків. Вони були акуратно складені та упаковані в однакові блакитні пакети, чисті та щільні, наче їх готували заздалегідь.

Пакети лежали рівно між шарами набивання, так що матрац зовні виглядав звичайним і не викликав жодних підозр.

Вона один за одним діставала їх і клала на підлогу. У кожному були гроші. Старі купюри були складені акуратно, перев’язані гумками, без хаосу та поспіху. Було видно, що їх збирали не раз і ховали з розрахунком.

Ліна повільно опустилася на підлогу і озирнулася, ніби не вірячи, що це відбувається з нею.

Поки родичі сперечалися про будинок, ціну землі та вигоду продажу, найцінніший весь цей час лежав на горищі, всередині старого матраца, який ніхто не захотів навіть доторкнутися.

Тепер стало зрозуміло, чому бабуся зберігала його до останнього та нікому не дозволяла викинути. І чому у спадок він дістався саме їй. Матрац виглядав як мотлох, але всередині був прихований запас на чорний день.