Іноді жінка в 60 раптом ловить себе на думці: «Раніше він мене не дратував. А тепер я не можу спокійно дивитися на нього».
Це почуття лякає, але воно знайоме багатьом. І в нього є причини — не агресивність, а втома, накопичена роками.
Роки віддачі без подяки.
Жінка десятиліттями дбала, слухала, чекала, допомагала. А коли діти виросли і хата спорожніла — поряд залишилася людина, яка ніби не помічає її старань.
Відносини, що не розвивалися.
У молодості багато прощається. Але в зрілості хочеться душевної близькості, а не вічної мовчанки та звички.
Нерівність вдома.
Він вважає, що «своє вже відпрацював», а побут, як і раніше, на ній. І всередині зростає втома – не від чоловіка, а від несправедливості.
Відчуття втрачених років.
Іноді жінка розуміє: все життя жила заради сім’ї, але забула про себе. І тепер, коли час сповільнився, боляче дивитись на втрачені мрії.
Різні потреби.
Жінці хочеться тепла, уваги, розмов. Чоловіки у цьому віці часто йдуть у мовчання. І серце завмирає від порожнечі.
Але все можна змінити. Чи не звинуваченнями, а чесною розмовою .
Зрозуміти, пробачити, навчитися слухати наново.
І пам’ятати: кохання не повинно згаснути — якщо є бажання берегти одне одного.
А ви помічали, як із віком змінюються стосунки? Що допомагає вам зберігати близькість? Напишіть у коментарях
