Чому старші жінки наважуються вдаватися в такі пригоди?

Невже вони не усвідомлюють, що їм може скоро набриднути їхня молода кохана? Що ж вони тоді робитимуть?

Лідія Яцук розлучилася у 2014 році. Потім вона зосередилася на вихованні онуків, щоб не впасти в депресію. Через деякий час пенсіонерка познайомилася з Джаббаром. Сам чоловік був із Занзібару. Він приїхав до Києва на навчання. Вони почали активно листуватися на сайті знайомств.

Саме донька поселила тут матір, щоб та могла добре проводити час вечорами. Лідія дуже прив’язалася до юнака і невдовзі запросила його погостювати у неї.

Новий знайомий не лише приїхав у гості, а й почав залицятися до жінки. Їхні стосунки були аж ніяк не дружніми. Лідія Михайлівна вважала, що кохає цього чоловіка. Джаббар був дуже ввічливим і чемним, що її полонило. Коли він вже збирався від’їжджати на батьківщину, він покликав кохану до себе додому. Оскільки Лідії не було чого втрачати, вона ризикнула. Її діти вже виросли, як і онуки — у неї не було абсолютно нічого, що могло б її утримати в Києві.

Вона виставила квартиру на продаж і переїхала до Занзібару. Діти дуже розсердилися на свою матір, загалом не погоджуючись з її стосунками з Джаббаром. Крім того, вони обурювалися на неї за те, що вона нерозумно позбулася спадщини. Але коли ж вона мала почати жити для себе? Час спливав.

Зараз жінка живе зі своїм коханим на Занзібарі. Вона зовсім не шкодує про своє рішення. Єдине, що фінанси скрутні. У вільний час Лідія вишиває, щоб зробити свій внесок у сімейний бюджет. Однак проблеми із зором пенсіонерки погіршилися, а медичні послуги тут дуже обмежені. Її родичі відмовляються з нею зв’язуватися — Лідія підтримує зв’язок лише з онукою.

Нещодавно Анечка навіть приїхала провідати свою бабусю.

Яка ваша позиція щодо таких нерівних шлюбів? Чи вірите ви, що кохання об’єднує цих людей? Чи наважилися б ви вступити в такий шлюб?