Пауло Коельо якось сказав:
«Коли діти виростають і залишають будинок, коли чоловіки йдуть чи доля розпоряджається інакше — є лише одне, чого не можна допустити: не залишайте себе».
Ці слова особливо відгукуються в серці жінок, які все життя були для когось опорою для дітей, чоловіка, батьків.
Коли будинок раптом порожніє, а звична турбота більше нікому не потрібна, настає тиша. І саме у цій тиші важливо не втратити саму себе.
Можна бути оточеною рідними, посміхатися на святах і все одно відчувати порожнечу.
Коельо писав: «Самотність — це коли ти перестав чути свій власний голос».
Жінка, яка розучилася слухати себе, перестає розуміти, чого хоче.
Вона чекає, що хтось наповнить її життя діти, друзі, чоловік. Але поки не відновлено контакту з собою, ніяка любов не зцілить внутрішню порожнечу.
- Страх самотності породжує залежність
Той, хто не вміє бути одним, починає шукати рятувальників.
Хтось намагається повернути дітей, що виросли, у колишню роль, хтось чіпляється за відносини, де давно немає тепла.
Здається, що без когось поруч неможливо бути щасливою. Але це ілюзія.
Як писав Коельо: «Щастя не приходить ззовні. Воно народжується, коли людина знову знаходить саму себе». - Вміє бути одна — захищена від помилок
Жінка, яка не боїться тиші, не погоджується на першу увагу.
Вона не тримає тих, хто хоче піти, і не принижується заради чужого «лишися».
Вона вибирає з кохання, а не зі страху.
Така жінка знає: навіть на самоті можна жити красиво, з гідністю, у злагоді з собою.
Самота не вирок — це дзеркало, в якому бачиш справжню себе.
Пауло Коельо писав: «Щасливий той, хто зумів себе приборкати».
І якщо у вас є спокій, то старість перестає лякати.
Тому що поряд з вами залишається найвірніша людина — ви самі.
