Роман Бубенко з позивним «Кума» брав безпосередню участь в обороні Чернігова. На його рахунку низка успішних бойових виїздів.
Зокрема, торік у червні на Донеччині екіпаж Романа Бубенка прорвав укріплені рубежі ворога; тоді під час наступу один ворожий танк був пошкоджений, інший — знищений; знищена і бойова машина піхоти та 20 солдатів противника.
У липні, також на Донеччині, завдяки роботі «Куми» та його побратимів були подавлені кулеметні та протитанкові засоби противника, знищено спостережний пункт, внаслідок чого ворог мусив відійти на інші рубежі.
Під час того виїзду Роман зазнав поранення, проте поле бою не покинув та продовжував керувати діями екіпажу. Після евакуації був доправлений до шпиталю, де згодом помер.
Згідно з Указом Президента №386/2024 командиру танкового взводу 1 окремої танкової Сіверської бригади, головному сержанту Роману Бубенку (псевдо «Кума») посмертно присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка».
Історією героя з АрміяInform поділилися у Службі зв’язків з громадськістю 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.
Про останній виїзд Бубенка згадує його побратим Олександр. Бойове завдання вони тоді виконували разом: Олександр був навідником в екіпажі, Роман — командиром. Виїхали на завдання, адже краще за інших орієнтувалися на місцевості. Однак ворог «змалював» і вразив машину сталевих.
— Машина горіла, — згадує Олександр. — Зрозумів, що треба вилізти. Люк відчинив, піднявся на руках, відчуваю, що з ногами щось не те. Потім якось зліз. Рома підбігає, палаючий шоломофон знімає з мене, каже, що треба бігти. Відповідаю: «Я ж не проти, але встати не можу. Біжи за допомогою, буду якось відповзати». Так і сталося. Припускаю, що він у машині трохи більше за мене побув, надихався полум’я. Він також був обгорілий. Наш стан тоді був середньої тяжкості, нас швидко евакуювали. Я ще думав, що після шпиталю разом поїдемо на реабілітацію. Але Рома помер у лікарні.
Олександр згадує про те, як познайомився з Олегом, що спершу чоловіки були в різних екіпажах, згодом почали працювати разом. Олександр мав досвід роботи ще з двома командирами, але каже, саме з «Кумою» було найкраще:
— Знаходили спільну мову. Він багато знав щодо техніки. У вільний час завжди працював на машині разом з нами. А вільного часу не багато було, адже він, як командир, був залучений до рекогностування. Взагалі він, так би мовити, пройшов увесь шлях по машині. Рома був і механіком-водієм, і навідником, і командиром.
Олександр розповідає про один із виїздів, коли наші сили потрапили в оточення. Танк Романа та ще дві машини прикривали відхід. Тоді ж «Кума» підібрав екіпаж Олександра, коли його танк був підбитий.
— Він ще розповідав, як у нього вийшла з ладу система управління вогнем, — каже воїн. — То він на око «шмаляв», намагався збити ворожий гвинтокрил.
За словами побратима, Роман мав достатньо досвіду роботи прямим наведенням. Тому, коли в екіпажі потрапляли ті, хто такого досвіду не мав, все одно виїзди відбувалися вдало, адже командир міг допомогти порадою та підбадьорити. Він міг відстояти свою думку та знаходив оптимальні варіанти проведення операцій так, аби максимально убезпечити людей.
— У нього чуйка була. Якось ми працювали із закритої позиції, почала навалювати ворожа арта. Рома сказав тоді водію заводитись, дав команду від’їхати. І одразу після цього вороги поцілили в те місце, де ми стояли. У нього було відчуття, коли потрібно відійти, — розповідає Олександр.
І додає, що Роман міг звільнитися за станом здоров’я, але залишався на службі.
Сили оборони України – це в першу чергу люди. На нашому сайті ви можете почитати історії інших захисників – наприклад про розвідника бригади «Рубіж» на псевдо «Гаррі», або про старшу бойову медикиню, начальника медичного пункту дивізіону Наталію з позивним «Джері».
Такі історії показують, що кожен може знайти собі застосування у Силах оборони. Для цього ви можете скористатися агрегатором вакансій в ЗСУ або підібрати собі посаду на сайті «Будь собою».
